Показати на карті

Напис: Луців Микола Васильович 10.08.1980-06.05.2022/ Здригнулась моя БУЧАЦЬКА земля. Привези батьківщині тіло СИНА… Убита горем вся Його рідня… Вже перед ним чорна домовина. / В ній спатиме роками наш Герой! Не йди синочку, я люблю тебе без тями. Ну як без тебе житиму? О-йой! Чекайте! Стійте! Не віддам до ями!/ А у Марійки – згарище думок… Всі плани на майбутнє з ним ховає… І згадує Миколи кожний крок, Й синочка за двох вже обіймає./ Давидку, синку, маму бережи! На тебе прокладаю всю надію! Пробач! Но на війну не міг я не піти. Я про дитинство твоє мирне мріяв! Відмивається від крові ще земля. І пташка в небі защебече дзвінко т Та лиш не стріну, доню тебе я. Ти розпізнай у небі мою зірку./ Простіть батьки, дружно, діточки! Ще так хотів би з вами  тут пожити… Я ката убивав – щоб ВИ жили! Тепер на небі я за вас буду молитись!/

Матеріал: граніт/латунь


0 коментарів

Залишити відповідь

Заповнювач аватара

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *